Проза - Страница 453

Небольшое по объему творчество Саши Соколова (р. 1943) – значительное (без преувеличения) и загадочное явление русского языка и литературы второй половины XX века. Мифотворец и эксцентрик, постмодернист и новый классик, блестящий стилист и тонкий психолог, Саша Соколов – один из немногих, кто, смело переосмысливая лучшие традиции классики, возвращает русской литературе современное и всемирное звучание. Роман «Школа для дураков» – самое известное произведение писателя.

Пасіонарність — це виклик, талант — це провокація. Байдуже — в мистецтві, науці чи особистому житті. Ті, хто опиняється поряд з пасіонарієм, захоплюються, обожнюють, заздрять, ненавидять… Талант нестерпний, він вимагає поклоніння або знищення. Тому генії гинуть від пук заздрісників, а іноді — від рук прихильників.

«Балада для Кривої Варги» — історія-попередження для тих, хто ризикує стати над натовпом.

У книзі є все, щоб зацікавити якнайширше коло читачів — напружений сюжет, симпатичні молоді герої, які відчайдушно дурять один одного, старовинні таємниці та інформаційні технології. Події розгортаються на «прихованому факультеті» Університету Сент-Ендрюза — Школи Містифікації. У цій школі юні таланти набувають знань з фальсифікації, міфотворчості та теорії змови, щоб потім успішно застосувати їх на практиці. Єдина підказка для читачів — не слід сприймати буквально все, що діється в цій школі, адже, як стверджує авторка, це лише містифікація, лише гра, яка, щоправда, має всі шанси стати нещадною грою без правил.

Я — суккуб. Моя мати була демоном, а батько, природньо, — монахом. Та, власне, ним міг бут хто завгодно: моя матінка ніколи і не намагалася впорядкувати за пріоритетами своє вельми активне сексуальне життя. Щоправда, я про це дізналася зовсім недавно. Виховання, знаєте, культурні обмеження часто не дають розкритися природнім здібностям. Не можна сказати, що цей факт мене здивував чи приголомшив. Ні. Він просто ввів мене в глибокий шоковий стан, заледве не вкоротивши мені життя. Мої тодішні почуття можна порівняти хіба що з почуттями дівчини, яку добрий лікар вітає з поповненням у сімействі. Таким ось лікарем став для мене пан Бішоп, викладач курсу Прикладної Демонології у нашому Університеті...

Родился в Петербурге в семье портного и крестьянки. Работал до 1907 г. учителем математики, затем школьным инспектором. Принадлежал к кругу символистов. Блок сказал, что предмет поэзии Сологуба – “скорее душа, преломляющая в себе мир, а не мир, преломленный в душе”. Поэтические высокопарные порывы, свойственные тогдашнему символизму, у Сологуба были пропитаны горечью пережитых им страданий бедности. Самое знаменитое его произведение – роман “Мелкий бес” – концентрация удушливого воздуха безнадежности, характерного для провинциальной жизни.

***

Герой знаменитого романа Федора Сологуба “Мелкий бес” (1907) провинциальный учитель Передонов – верноподданный обыватель – воплотил все пошлое и подлое, что виделось автору в современной ему жизни.

ОЗОН

В эту книгу известного русского писателя вошли три произведения, жанр которых трудно поддается литературоведческим определениям. Главный герой – это сам автор, пытливый путешественник и исследователь, страстный собиратель старины, одержимый идеей неразрывности, преемственности культуры, духа народного в его лучших, высочайших проявлениях.

«Черные доски» – посвящены той части жизни автора, когда им овладела страсть к собирательству, не совсем обычному и благородному делу – попытке сохранить и донести до будущих поколений красоту древнего русского искусства.

 `В стародавние времена охота, рыболовство, собирание даров леса, в том числе и грибов, было не забавой, не увлечением, не страстью отдельных чудаков, но бытом, повседневностью, жизнью...`

В книгу талантливого русского писателя Владимира Алексеевича Солоухина вошли его известные произведения - этюды о родной природе, посвященные `охоте` за грибами (`Третья охота`), ужению рыбы в зимний период (`Григоровы острова`) и самой обычной, казалось бы, траве - неотъемлемой части природы (`Трава`).

В эту книгу известного русского писателя вошли три произведения, жанр которых трудно поддается литературоведческим определениям. Главный герой – это сам автор, пытливый путешественник и исследователь, страстный собиратель старины, одержимый идеей неразрывности, преемственности культуры, духа народного в его лучших, высочайших проявлениях.

«Письма из Русского музея» – это произведение острое и откровенно публицистическое. Стараясь отстоять ценности истинные и вечные, от которых нельзя отказаться, строя культуру современную, автор в силу жанровых особенностей допускает иногда суждения небесспорные. Но это-то придает ему прелесть и новизну.