Роман - Страница 2

К позорному столбу приковывали осужденных. Герои романа – еврейский парень Хаим и русская девушка Мария – осуждены без вины. Только из-за происхождения их репрессируют и ссылают из Литвы на острова смерти. Сохранить любовь и человечность там практически невозможно. Но именно эти качества и придают молодым людям силы, именно они помогают выжить.

Роман "Девять дней в мае" Всеволода Непогодина отправляет нас в те трагические дни, когда на улицах мирного, европейского города 21 века, города поэтов, художников и музыкантов, заживо сжигали ни в чем не повинных людей.

Звезда европейской литературы бельгийка Амели Нотомб стала известной после публикации первой же книги – «Гигиена убийцы». Публику и критиков сразу покорили изысканный стиль и необычный сюжет этого романа.

Лауреат Нобелевской премии, писатель Претекстат Tax болен, и дни его сочтены. Репортеры осаждают знаменитость, надеясь получить эксклюзивное интервью. Но лишь одной молодой журналистке удается разговорить старого мизантропа и узнать жуткую тайну его странной, призрачной жизни…

Роман Амели Нотомб «Ртуть» – блестящий опыт проникновения в тайные уголки человеческой души. Это история преступлений, порожденных темными, разрушительными страстями, история великой любви, несущей смерть. Любить так, чтобы ради любви пойти на преступление, – разве такого не может быть? А любить так, чтобы обречь на муки или даже лишить жизни любимого человека, лишь бы он больше никогда никому не принадлежал, – такое часто случается?

Художник Артем получил нежданное наследство...

Александр Александрович Зиновьев (29 октября 1922 года — 10 мая 2006 года) - российский советский логик, социальный философ; писатель-сатирик, критик советского строя, советский диссидент. В последние годы жизни критик глобального капитализма. Александр Александрович Зиновьев Родился в селе Пахтино Костромской области в семье художника. Окончил философский факультет Московского университета, в 1954-1977 гг. работал в институте философии АН СССР и преподавал в МГУ. В начале 1970-ых годов обратился к литературной деятельности. В 1976 году на Западе была опубликована книга Зиновьева "Зияющие высоты" - резкая сатира на советскую действительность. Публикация книги привела к исключению автора из КПСС и увольнению с работы. Год спустя Зиновьев эмигрировал и обосновался в ФРГ. В 1990 г. ему было возвращено советское гражданство; в настоящее время живет в Германии, но часто приезжает в Россию. Книги Зиновьева выстраиваются в единый цикл, образуя своего рода мета-роман, основанный на "Зияющих высотах". В частности, к этому циклу принадлежат такие произведения, как "Светлое будущее" (1978), "В преддверии рая" (1979), "Гомо советикус" (1982), "Иди на Голгофу" (1985), "Катастройка" (1989). После перестройки Зиновьев неожиданно начал выступать с апологией советской системы; впрочем, марксистской теории он противопоставляет собственную общую социологию и теорию научного коммунизма._ __ Александр Зиновьев - автор пророческого романа "Зияющие высоты", впервые опубликованного в Швейцарии в 1976 году. Этот "социологический", по словам писателя, роман, хлестко и беспощадно обличающий пороки советского общества, принес ему ошеломляющую, сенсационную известность. Яркая, искренняя, совершенно "особенная" книга, соединившая в себе и научный трактат, и незаурядное литературное произведение, почти сразу была переведена более чем на двадцать иностранных языков.

Это может случиться с каждым из нас! Несчастный случай – и вы внезапно теряете память.

Однажды в спортзале Алиса потеряла сознание и, придя в себя, обнаружила, что не помнит последние десять лет своей жизни. Родным с трудом удается убедить ее, что ей уже не двадцать девять лет, что у нее трое детей и что ее обожаемый муж Ник больше не живет с ней, и сейчас они оформляют развод. Но самое неприятное для Алисы открытие – это она сама: ей сорок лет, она стерва и ее никто не любит. Глядя на свою нынешнюю жизнь глазами себя десятилетней давности, Алиса пытается что-то исправить, главным образом отношения с мужем: она ведь помнит только то, как они любили друг друга. Удастся ли ей это?..

Впервые на русском языке!

Тисячолітній Миколай — роман з незвичайним сюжетом. Це розповідь-спогад людини, яка прожила понад десять століть — від часів князя Володимира до наших днів — не одне життя, щоразу ніби вмираючи та знову народжуючись, і завжди з ім’ям Миколай. Був він дружинником князя Володимира, їздив з його посланцями до Візантії, і разом із нареченою князя, ромейською царівною Анною, привіз на Русь нову віру. З козацьким посольством Богдана Хмельницького інок Миколай Несміяновський, що знався у всіляких науках, приїздив до Москви, де у Чудовому монастирі був справником старих та новопечатних книг. У двадцятому столітті Миколай Сміян ще хлопцем пережив голодомор 33-го, молодим лейтенантом пройшов кривавими дорогами Великої Вітчизняної, а у мирний час став вченим-агрономом. У другій частині роману події відбуваються у повоєнний час.

Український письменник з Волині у своєму новому романі вкотре використовує вже знаний з попередніх його книжок літературний прийом – «воскресіння» забутих і маловідомих імен, що належать вітчизняній історії, культурі та релігійному руху.  Цього разу об’єктом його художнього дослідження став Павло Пащевський – священик, капелан Першого українського запасного полку (згодом – Сердюцького полку імені Петра Дорошенка). Окрім того, у життєвому та професійному активі отця Павла праця в Департаменті віросповідань Міністерства внутрішніх справ УНР, участь у створенні Кирило-Мефодіївського братства, Першому Зимовому поході, підготовці до Всеукраїнського Церковного Собору. Інтернування, табори, церковна, педагогічна і громадська діяльність під польською займанщиною, а з 1939 року – сперш під радянською окупацією, потім під німецькою – це сторінки життя унікальної генерації української інтелігенції (до них належав і Павло Пащевський), перед якою письменники, журналісти історики ще у великому боргу.

Важко навіть охопити духовним зором усе, що звер- шила у сфері думки ця дивовижна людина за сорок дев’ять років, відведених їй долею для перебування на землі. Політика, історіософія, соціологія, публіцистика — у кожній з них зроблено на окрему біографію, на ціле велике, сповнене невсипущою працею життя. І ли- ше нині приходять до нас скарби її думки. Ми тільки від- криваємо для себе материк В’ячеслава Липинського.

Це істинно легендарна родина - братів Тимошенків. Старшого брата Степана іменують  батьком  американської прикладної механіки, Володимир – член уряду Рузвельта,  Сергій був міністром шляхів уряду УНР, в еміграції, мешкаючи у Луцьку,  обирався послом і сенатором польського сейму, а ще він  започатковував модерний український стиль в архітектурі – в Грузії і Росії, Україні і Польщі, Чехії і Канаді, Парагваї та Аргентині зводилися будівлі за його проектами; храмів поміж тих будівель доля значна. А ще Сергіїв син Олександр був головним архітектором метро в Вашингтоні, зводив хмарочоси в Нью-Йорку, закладав підвалини Товариство українських інженерів Америки...
Шкода, звісно, що славетним цим вченим, інженерам і архітекторам так випало мало свій край розбудовувати, більше натомість Польщу чи Чехію, Вашингтон чи Нью-Йорк… Та склалося вже, як склалося, кожен з них свою борозну прокладав, хай навіть і не на своєму полі. Але ж воно, нивка до нивки, в висліді дасть поле загальнолюдське, вічне й невимірне: колись таки поцінують вклад нашого люду у поступ цивілізації світової. Істотно тепер, аби ці імена (лиш з одної родини четверо!), не розвіялися суходолами європейськими та заокеанськими обширами, не привласнювалися нетрудними…
Новий  роман Івана Корсака саме про цю родину.