Роман - Страница 3

 

Роман А. Кримського «Андрій Лаговський» - це життєвий шлях юнака з небагатої сім’ї, який будь-що здобуває освіту й шукає свій шлях серед кола інтелігенції. Герой твору нелегко приходить до високих ідеалів, національного самоусвідомлення, до розуміння сенсу й мети свого життя.

Понад шість десятиліть, від кінця 1920-х років проза В. Домонтовича (Віктора Петрова, 1894—1969) у підрадянській Україні не друкувалася. Пропонована книжка є першою спробою повернути українському читачеві найкращі романи видатного письменника.

* * *

«Домонтович завжди був переконаний, що літературний твір пишеться для читача і повинен бути, насамперед, цікавим. Він мав смак у літературних експериментах, але він не вдавався до них у власних творах. Точніше: літературне експериментування могло бути в його творі, але пересічний інтелігентний читач не повинен був його помічати. Натомість твір мав його, читача, захоплювати перипетіями сюжету, нагнітанням настрою, інтеліґентною пікантністю, несподіваністю думки або фрази… Наслідок цього той, що твори Домонтовича можна й приємно читати, а водночас вони ховають у собі більше, ніж видно на поверхні.

Рецензенти трьох книжок Домонтовича, виданих у Києві 1928–1930 p., одностайно нападають на ці видання за їхній еротизм, який вони одначе в тій пуританській системі навіть не наважуються назвати цим страшним словом, то заступаючи його „психологізмом“, „психологічним заглибленням“, „порпанням в індивідуальних почуттях“, „інтересом до вузько-інтимного життя, до подробиць особистих взаємин“, „інтимним матеріалом“, то відсилаючи читача до паралелі з творами, особливо романами, Винниченка або Анрі де-Реньє…

Одну рису Домонтович поділяє зі своїми друзями з київського ґрона [неокласиків] — багатство літературних асоціяцій… Відкриє їх і відчує їхній смак той, хто знає ці приховані натяки, напівцитати, напівперекази… Повісті і оповідання Домонтовича можна читати просто як літературні твори. Але ще більшу приємність матиме той, хто зможе відкрити в них другий плян — плян алюзій і ремінісценцій, складне плетиво яких робить з твору майже свого роду коляж».

Юрій Шевельов, 1984

 

Їм закидають масові вбивства вчителів. Бандерівцям місце в ГУЛАГу, де вони… можуть бути корисними. Замість скніти в таборах ватажок повстанців Данило Червоний наводить там лад! І нехай він планує втечу, йому, героєві чи бандиту, єдиному до снаги приборкати ув'язнених злодіїв. Як це було, розкажуть три свідки: міліціонер, чекіст і ворог народу. Не шукайте Червоного ані серед мертвих, ані серед живих, шукайте серед овіяних легендою!

Український химерний роман з народних уст. Події в романі відбуваються після смерті Богдана Хмельницького. Автор розповідає про пригоди Козака Мамая — мандрівного запорожця, вояки і гультяя, жартуна і філософа, безстрашного лукавця і навіть... чаклуна, який може покликати на допомогу магічні сили, рятуючись від небезпек. Якось Ільченко сказав: «Коли в скрутну хвилину люди не плачуть, а сміються, вони — проти будь-якого ворога дужчі». Про це його роман-епопея, який за всіма параметрами підпадає під визначення «шедевр» і який критики ставлять в один ряд з творами Сервантеса «Дон Кіхот» і Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель».

В ту же секунду он почувствовал, как вся кровь из его конечностей сконцентрировалась у сердца. Оно сильно забилось, оглушая его своей пульсацией, за которой Билл не слышал больше ничего. Время остановилось. Он, невзирая на движение джипа, на ходу открыл свою дверь и чуть ли не вывалился под колеса машины, которая ехала в соседнем ряду. Том резко ударил по тормозам. Джип с рывком остановился, и Билл все же удачно приземлился ногами на мокрый асфальт. 

"Первое правило иллюзии: ничто из того, что ты видишь вокруг, не является тем, чем кажется".

Однако сидящий в своём кабинете душным июльским днём 2006 года штатный психолог Зябликовского ОВД Герман Сергеевич Кастальский ничего об этом не знает.

Впереди у него - непростая психологическая экспертиза, а по сути - допрос одного странного паренька, задержанного по подозрению в убийстве. Среди следователей парень уже успел, однако, получить кличку - Иллюзионист...

И именно тогда, когда эти двое встретятся в "пытошной", и минутный морок будто бы спадёт, начнётся эта история, в которой, словно повинуясь правилу, ничто не является тем, чем кажется.

Или нет?

Совсем юная принцесса должна пойти под венец с принцем Давилии, сильной страны, которая держит в страхе многие королевства. Она делает это согласно завещанию ее покойного отца - короля Ринэлы, который решил отдать единственную дочь в лапы врагу, чтобы спасти свое королевство. Маленькая девочка не по возрасту стойко принимает столь тяжелое решение и прибывает во владения будущего мужа, где она является совершенно чужой.   Наследный принц Давилии сразу дает понять, где ее место, выражая свое недовольство по поводу их предстоящего союза. Тогда почему же такая сильная и могущественная страна согласилась на этот шаг?