Проза - Страница 741

На крутих віражах, аж тамується і перехоплює подих, нашої новітньої історії є особлива дата - 24 серпня. День незалежності.

Цей день - тема велична і величезна, незміряна і невимірна, скіпьки не черпай - не вичерпна. І все ж без осмислення цієї історичної розстані подальша дорога наша може стати дорогою в нікуди.

Із нотаток автора, інтерв'ю, бесід та розповідей вимальовуються контури низки "оксамитових ” і не вельми подій, що відбуваїися в краї наприкінці 80-х - на початку 90-х років, окреслювалися силуети людей, завдяки яким і стало можливим Двадцять четверте серпня.

Важко навіть охопити духовним зором усе, що звер- шила у сфері думки ця дивовижна людина за сорок дев’ять років, відведених їй долею для перебування на землі. Політика, історіософія, соціологія, публіцистика — у кожній з них зроблено на окрему біографію, на ціле велике, сповнене невсипущою працею життя. І ли- ше нині приходять до нас скарби її думки. Ми тільки від- криваємо для себе материк В’ячеслава Липинського.

Це істинно легендарна родина - братів Тимошенків. Старшого брата Степана іменують  батьком  американської прикладної механіки, Володимир – член уряду Рузвельта,  Сергій був міністром шляхів уряду УНР, в еміграції, мешкаючи у Луцьку,  обирався послом і сенатором польського сейму, а ще він  започатковував модерний український стиль в архітектурі – в Грузії і Росії, Україні і Польщі, Чехії і Канаді, Парагваї та Аргентині зводилися будівлі за його проектами; храмів поміж тих будівель доля значна. А ще Сергіїв син Олександр був головним архітектором метро в Вашингтоні, зводив хмарочоси в Нью-Йорку, закладав підвалини Товариство українських інженерів Америки...
Шкода, звісно, що славетним цим вченим, інженерам і архітекторам так випало мало свій край розбудовувати, більше натомість Польщу чи Чехію, Вашингтон чи Нью-Йорк… Та склалося вже, як склалося, кожен з них свою борозну прокладав, хай навіть і не на своєму полі. Але ж воно, нивка до нивки, в висліді дасть поле загальнолюдське, вічне й невимірне: колись таки поцінують вклад нашого люду у поступ цивілізації світової. Істотно тепер, аби ці імена (лиш з одної родини четверо!), не розвіялися суходолами європейськими та заокеанськими обширами, не привласнювалися нетрудними…
Новий  роман Івана Корсака саме про цю родину.
 

 «Імена твої, Україно», книга знаного літератора з Волині Івана Корсака, повертає нас обличчям до постатей української історії, замовчуваних або забутих. Ту вміщено двадцять сім оповідок про уродженців нашої землі, яким була суджена вельми непересічна доля.Унікальністю книги є публікація в ній на підтвердження уривків з оригіналів польською, англійською, французькою та іншими мовами, аби читач впевнився, що автор суворо дотримується правди.

Известный украинский советский прозаик на этот раз выступил с повестью об альпинисте и геологе необычной судьбы – Анатолии Скригитиле, который в экстремальных жизненных условиях проявил большое мужество и самообладание, повторив, собственно, подвиг Мересьева.  

Произведение это – автобиографическое, имеет двойной сюжет. Автор в нем – второй главный персонаж.

У книзі представлені твори білоруського письменника Василя Бикова, які охоплюють практично весь період його творчості: «Круглянський міст», «Пастка», «Покохай мене солдатику», «Вовча яма», «Афганець».

Книга адресована широкому колу читачів.

«Сліпота» — це історія про те, як в одному безіменному мегаполісі люди раптом всі осліпли, крім однієї жінки, і до чого це призвело. Це алегорія про людське життя — безжально-іронічна, приголомшливо-страшна і до сліз прониклива. І все ж вона вселяє впевненість, що людина спроможна все подолати, і після прочитання цієї книги, за визнанням численних читачів, хочеться дивитися на світ широко відкритими очима і просто — жити. Тому що нічого важливішого за це й бути не може.

Вперше надруковано в газ. «Більшовик» від 9 квітня 1925 р. під назвою «Урядник у рясах». Під заголовком «Розбійник» друкувалося в журналі «Глобус» (1925, № 8). Під новою назвою вперше надруковано у виданні: Іван Ле. Оповідання та нариси. 1920—1944. К., Держлітвидав України, 1950. Перекладено російською мовою (1960).

Патрік Зюскінд народився у 1949 році в Амбаху (Німеччина) в родині письменника. Кар'єра його розпочалася з роботи журналіста, одночасно він вивчав історію в університетах Баварії. Успіх прийшов після виходу його першого твору «Контрабас», далі були «Парфуми», «Історія пана Зоммера» (перші два твори вийшли друком у видавництві «Фоліо»), Повість «Голуб» побачила світ у Швейцарії 1987 року.

Звичайнісінький птах — голуб, — що раптово залетів до маленької кімнатки на сьомому поверсі, зруйнував усталене життя Йонатана Ноеля. Він загнаний, він знесилений, він у відчаї, він навіть здатен на самогубство, він може відмовитися від усього, навіть від самого себе…

Роман «Завоювання Плассана», незвичність і несподіваність якого змусила тогочасну критику обійти його майже цілковитою мовчанкою, справді, дивний твір, у якому не відчувається й крихти бажання «розважити» обивателя, суворий і жорстокий, що може схвилювати лише тих, хто здатний відчути його глибоку людську й суспільну правду.