Старинная литература - Страница 26

Удивительная книга Николая Альбертовича Куна «Что рассказывали греки и римляне о своих богах и героях» впервые увидела свет в 1914 году,  100 лет назад. Свой труд автор предназначал, как он писал в предисловии, «главным образом для учениц и учеников старших классов средних учебных заведений, а также и для всех тех, кто интересуется мифологией греков и римлян», но читательская аудитория оказалась намного шире, и книга сразу стала литературной классикой. По ней наши соотечественники вдруг открыли для себя мир античных легенд и поверий о божествах, чудовищах и героях, будто бы обитавших в незапамятные времена в Греции и прилегающих к ней странах бассейна Эгейского моря.

Книга английского писателя, увлеченного натуралиста Теренса Уайта представляет собой перевод средневековой рукописи бестиария, книги о животных, с подлинными рисунками и подробные, порой ироничные комментарии описаний реальных и вымышленных существ. Латинский текст, сопоставляющий характер различных зверей с человеческими чертами, дополнен рассказом о возникновении бестиария в устной форме и о последующих его авторизированных переписях.

Книга доктора философских наук В. Н. Дёмина (1942–2006), к сожалению, безвременно ушедшего от нас, опирается на исходную концепцию полярной, гиперборейской прародины человечества, раскрывает гиперборейские корни русской истории, очерчивает пути миграций индоевропейских племен по территории Евразии. Главное внимание в книге уделяется удивительным, загадочным явлениям. Автор привлекает обширный материал исторического, археологического, краеведческого характера.

Пьеса написана 1608 г. Бытовая трагедия, в основу которой легла реальная история убийства.

Государь — самая значительная и неоднозначная работа флорентийского государственного деятеля эпохи Возрождения Никколо Макиавелли. Долгие годы эта книга ассоциировалась с политикой яда и кинжала. Современному читателю это сочинение может показаться не столь уж сенсационным. Многие положения автора воспринимаются как сами собой разумеющиеся, нашедшие свое воплощение в истории XX века.

Давньогрецькі міфи — це справжня скарбниця європейської культури. Саме з грецької міфології до нас прийшло безліч крилатих виразів: «сизифів труд», «танталові муки», «прокрустове ложе», «авгієві стайні», «скриня Пандори» тощо. Саме на античному міфі виховане не одне покоління українських класиків — від Івана Котляревського до Лесі Українки та Миколи Зерова. До пропонованої читачеві книжки увійшли також легенди про Енея. які дають початок давньоримському епосу й розповідають про заснування Рима.

Для дітей середнього і старшого шкільного віку, а також для всіх, охочих долучитися до колиски сучасної культури.

«Літопис руський» — велетенська епопея про події всесвітньої історії та історії Давньої Русі від незапам’ятних часів до кінця XIII ст. Це — документальне першоджерело, де значуще кожне слово. Складається з «Повісті минулих літ», Київського літопису та Галицько-Волинського літопису.

Повість минулих літ — літописне зведення, складене в Києві на початку 12 століття, пам'ятка історіографії та літератури Київської Русі.

Оригінал (першопис) «Повісті минулих літ» до наших днів не зберігся. Збереглися лише пізніші списки. Під «списком» розуміють «переписування» («списування») з іншого джерела. Найдавніші з них — Лаврентіївський, переписаний 1377, що охоплює події до 1110, та Іпатіївський (Іпатський), переписаний на початку XV ст. з доведенням розповіді до 1117. Відомі три редакції «Повісті минулих літ»: перша — складена ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором із літописних зведень поч. XII ст. з доведенням розповіді до 1113; друга — ігуменом Видубицького монастиря Сильвестром у 1116; третя виготовлена у Видубицькому монастирі 1118 для Мстислава — сина Володимира II Мономаха.

«Повість минулих літ» — перша в Київській Русі пам'ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Висвітлює історію східних слов'ян та князівської влади, утвердження християнства на Русі, містить оповіді про виникнення слов'янської писемності, відбиває настрої різних суспільних верств. Записи подаються порічно. Використано перекази, оповідання, повісті, легенди.

Переклад «Літопису руського» (з додатком творів Володимира Мономаха) українською мовою здійснено вперше. Книга містить фундаментальний науковий апарат, широко ілюстрована.

Видання універсальне. Воно придатне і для наукової роботи, і для задоволення інтересу любителів рідної історії.

Редакційна колегія:

О. Т. ГОНЧАР, Ю. П. ДЯЧЕНКО, М. Г. ЖУЛИНСЬКИЙ, В. І. КРЕКОТЕНЬ, О. В. МИШАНИЧ, Ю. М. МУШКЕТИК, В. В. НІМЧУК, Т. І. СЕРГІЙЧУК, П. П. Толочко, В. О. ШЕВЧУК

Відповідальний редактор О. В. МИШАНИЧ

Передмова, примітки, іменно-особовий та географічно-археологічно-етнографічний покажчики, генеалогічні таблиці, карти і плани Л. Є. МАХНОВЦЯ

Редактор С. А. ЗАХАРОВА